Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

До цього переліку входять, але цей перелік не є вичерпним:

1. Транспортні засоби.
2. Речі.
3. Документи.
4. Мобільні телефони.
5. Гроші.
6. Комп’ютерна техніка.
7. Носії інформації.
8. Обладнання.

Рішення щодо вилучення майна приймає слідчий або прокурор.

Важливо зазначити, що за фактом будь-якого вилучення майна уповноважена особа складає протокол, в якому зазначає перелік вилученого майна це може бути протокол затримання, протокол огляду місця події, протокол огляду, протокол обшуку.

Майно повертається:

1. За постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним.
2. За ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.
3. У випадку незвернення слідчого, прокурора у визначений КПК строк із клопотанням про арешт майна.
4. У випадку нерозгляду слідчим суддею клопотання слідчого, прокурора про арешт майна протягом семидесяти двох годин з із дня надходження клопотання до суду.
5. У разі відмови у задоволенні клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна.
6. У разі скасування арешту майна слідчим суддею.
7. У разі скасування арешту майна прокурором, одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження.
8. За вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

Повернення майна за загальним правилом відбувається особі, у якої воно було вилучено. За таких обставин, після здійснення вилучення важливо визначити власника або законного користувача майна, а також прийняти рішення, хто буде відстоювати право на повернення вилученого майна.